Одне з найкорисніших винаходів 20 століття – підгузники
Без такої речі, як одноразовий підгузник зараз неможливо уявити життя молодих батьків. Їх поява помітно спрощує турботи про новонародженого малюка, позбавляючи батьків, в основному матусь, від безперервної прання, сушіння і прасування пелюшок. Сучасні одноразові підгузники абсолютно безпечні, легкі, м'які на дотик, гіпоалергенні, а також мають здатність вбирати чимало результатів дитячої життєдіяльності, що дозволяє не міняти підгузник кожен раз після того, як малюк зробив свою справу. Крім дитячих підгузників існують ще й підгузки для дорослих. Вони значно полегшують догляд за лежачими хворими, що дозволяє в лічені хвилини вирішити питання зміни нижньої білизни. В сучасних підгузниках неможливо відчувати дискомфорт, вони завжди сухі (звичайно, за умови, що змінювати їх слід регулярним чином). І молоді мами, яким одноразовий підгузник дуже спрощує життя, часто говорять, що тій людині, яка вигадала одноразовий підгузник, слід поставити пам'ятник.
Цим винахідником вважається американець Віктор Міллз, який працював інженер технологом в компанії Procter & Gamble. Сьогодні ця компанія є однією з провідних серед виробників підгузників Pampers, які відомі своєю якістю і доступністю. Ідея про одноразову підгузку стала відвідувати Міллза в ті часи, коли він вперше став дідусем. Так вийшло, що сидіти з новонародженим онуком йому доводилося часто. А значить, треба було його годувати і міняти пелюшки, які ставали мокрими кожні 20 хвилин. Це зараз у кожній квартирі є пральна машинка автомат, яка стирає сама. А тоді, в 1948 році новоявленому дідусеві доводилося прати гору пелюшок вручну, а потім займатися їх сушінням і прасуванням. Але Віктор недарма був хіміком – технологом. Простирывая чергову партію пелюшок, він прийшов до висновку, що непогано було б придумати що те типу одноразових трусиків, які після використання можна було просто викинути і не думати більше про прання.
На работе Миллз призвал всех сотрудников с целью воплощения своей идеи в реальность. Уже тогда было ясно, что надо создать прокладку с большой способностью впитывать и помещать ее в трусы особой формы. Поскольку в обычные детские трусики эту прокладку было никак не «приспособить».
Первая в мире изобретенная партия одноразовых подгузников потерпела неудачу. Причиной этому стало то, что впитывающий слой подгузника разработчики поместили в трусики из пластика. Да, это позволило избежать протеканий. Но испытания проводились в американском штате, где стояла 30 ти градусная жара. Многие родители отнеслись крайне негативно к новому изобретению, и не стали надевать пластик на ребенка. Другие же смельчаки, которые испробовали на своих детях подгузник, совсем скоро от него отказались - на коже ребенка появились жуткие следы от опрелостей.
Але у співробітників Procter & Gamble не виникло ідеї кинути почате. Вони розуміли, що одноразовий підгузник може стати шалено популярним, якщо довести його до пуття. Тобто, замість пластикових трусів придумати щось інше, щоб дати можливість дитячій шкірі дихати. І через майже 10 років, у 1959 році, світ побачила друга винайдена партія одноразових підгузників. Споживачам було запропоновано два варіанти застібок: на кнопках і на липучках. Більшість вибрали підгузники на липучках, щоб уникнути випадків травм ніжної дитячої шкіри. Ці вироби називалися Pampers, що в перекладі значить, як «ніжний», або «розпещений». Проте найперші памперси були дорогими, і багато батьки воліли краще прати пелюшки, ніж платити по 10 центів за кожен підгузник.
Ідеального відповідності «ціна – якість» підгузники досягли в середині 60х років. Саме тоді вони отримали широку популярність в Америці. В Росію одноразові підгузники прийшли декількома десятиліттями пізніше, аж до початку 90х років.
